Є професії, які не вибирають випадково. Судовий експерт-автотехнік — це не спеціальнісь, яку обіймають за збігом обставин. Це покликання, яке формується роками і підтверджується кожним новим дослідженням, кожним висновком, від якого може залежати людська доля.
Корольов Олександр Євгенович народився 21 липня 1957 року в Чернігові. Місто, якому він залишився вірним на все життя. Київський автомобільно-дорожній інститут, спеціальність «Будівельні і дорожні машини та обладнання» — диплом отримано 1983 року. Але справжня школа розпочалася раніше і виявилася значно різноманітнішою, ніж можна було б передбачити.
Перші трудові записи — красномовні. Курсант облавтоучкомбінату, автослюсар автоколони, старший дозиметрист військової частини, водій автоколони магістрального сполучення. Ця дорога — в прямому і переносному сенсі — через машини, дороги, рух і техніку — виявилася не відступом від майбутнього фаху, а його фундаментом. Людина, яка сама сидить за кермом, яка знає двигун руками, а не лише з підручника, бачить аварійну ситуацію інакше, ніж той, хто вивчав її лише в аудиторії.
З липня 1984 року розпочалася власне експертна біографія — старший експерт експертно-криміналістичної групи відділу внутрішніх справ Деснянського райвиконкому Чернігова. Відтоді минуло понад сорок років, і весь цей час він залишається у справі.
Географія служби охоплює не лише Чернігів. Талалаївку, Сосницю, Прилуки — різні куточки області, де в різні роки потрібні були кваліфіковані очі та тверезий висновок фахівця.
Особлива сторінка в його біографії — спеціалізація на дорожньо-транспортних пригодах. Саме тут зійшлися докупи інженерна освіта, практичний водійський досвід і роки експертної роботи. Дослідження обставин і механізму ДТП, транспортно-трасологічні експертизи, визначення технічного стану транспортних засобів — три окремі напрями, кожен з яких вимагає не лише знань, а й особливої уважності до деталей, уміння відновити картину події за слідами на асфальті, за деформацією металу, за кутом удару.
За сорок років — сотні справ, сотні прізвищ, сотні деталей, які він пам’ятає досі. Кожна експертиза — це чиясь доля. Серед усього пережитого є кілька випадків, які не забути.
Одного разу на трасі від КамАЗу на повному ходу відчепився причіп із вісьмома тоннами зерна — і розчавив маленьку дитину. Олександр Євгенович розрахував: швидкість причепа в момент відриву — не менше 80 км/год. Але головне виявилося в іншому: водій навмисно відключив аварійну гальмівну систему. Якби вона працювала — причіп загальмував би сам. Ця деталь змінила все.
Інша справа — міст перед Бахмачем. Зіткнулися ЗІЛ і легковий автомобіль. Четверо загиблих, серед них двоє дітей. Олександр Євгенович розібрав рульовий механізм до останньої гайки. Знайшов шпонку недостатньої міцності — і особисто відвіз фрагмент до політехнічного інституту на дослідження. Відповідь на трагедію крилася в деталі розміром з ніготь.
Саме тому він каже, що має «чуйку» — особливе відчуття на справи, де треба докопатися до істини. Розібрати автомобіль до останнього болта. Щоб невинні не понесли покарання, а винні відповіли за законом.
Після звільнення у відставку 2005 року він не пішов. Повернувся — вже як науковий співробітник, потім старший науковий співробітник, а з 2018 року і донині — старший судовий експерт сектору автотехнічних досліджень Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Повернувся, бо без цього не міг. Бо справа не відпускає тих, хто їй справді відданий.
Таких фахівців не готують за один рік і навіть за п’ять. Їх вирощує час, практика і особистий вибір — щодня повертатися до роботи, яка вимагає точності та відповідальності. І робити її добре.
З професійним святом! З повагою до досвіду та вірності справі!
